Ненасильницький спротив є методом боротьби, що також протистоїть ворогу, але без зброї. Він не є морально вищим за насильницькі методи і не є еквівалентом пацифізму. Та його перевага в тому, що долучитися може будь-хто – молодші, старші, чоловіки, жінки. Це важливо з простої причини: чим більше людей беруть участь, тим більший зрив для російських окупантів.
Тактика опору майже безмежна: публічні прояви української ідентичності, шельмування російських чиновників, відмова від співпраці в незаконних політичних процесах, введення в оману російських солдатів…
Але як визначити результати? Подивитися на реакцію росіян. Російська влада докладає зусиль, аби протидіяти підпіллю. Попереджає російських солдатів небезпеки гостинності Мавок; агенти ФСБ розслідують справи активістів «Жовтої стрічки»; російські пропагандисти вигадують історії для дискредитації опору; а російські чиновники змушені переїжджати, бо їхні персональні дані було викрито. Опір підриває військові та політичні операції РФ, де тільки можливо.
Ненасильницький опір також підсилює мілітарні дії з боку ЗСУ. Як зазначив речник Центру спеціальних операцій, «коли російський солдат йде по Мелітополю і бачить, що десь намальований тризуб, а потім читає в Телеграмі, що десь підірвали машину, для нього складається картинка. Він розуміє, що проти нього працюють і бойові групи, і цивільне населення».
В умовах, коли росіяни посилюють контроль над ТОТ, ненасильницький опір є одним із засобів протистояння ворогу, створення перешкод та нагадування, що ця територія попри все є українською. Для цього не потрібні зброя чи військові навички, лише віра, відвага та уява.
Топ-10 методів ненасильницького спротиву
Число методів ненасильницького спротиву обчислюється сотнями. Єдиним обмеженням для тактики ненасильницького спротиву є лише уява людини. Нижче наведені деякі з найкращих методів, які використовувалися українськими рухами опору та окремими людьми на ТОТ за останні два роки:
- Демонстрація української та про-української символіки та дій (наприклад, Жовта стрічка, український прапор, графіті-гасла)
- Листівки, газети та плакати (наприклад, для інформування місцевих жителів про те, що насправді відбувається, щоб протистояти російській пропаганді)
- Розкриття персональних даних російських солдатів і чиновників (викриття імен, адрес, шельмування за їхню діяльність)
- Відмова від співпраці з російською владою (наприклад, не відправляти дітей до школи)
- Закликання людей до участі в ненасильницькому спротиві (за допомогою онлайн- чи офлайн-кампаній та чат-ботів)
- Сприяння виїзду людей з ТОТ
- Альтернативна освіта для дітей
- Знищення російської символіки та знаків (наприклад, спалення російського прапора)
- Використання гумору і сатири (сатирична підробка російських банкнот, меми та висміювання)
- Порушення адміністративних процесів (наприклад, перевантаження та заплутування нелегітимних виборчих комісій)