Дисидентка з М’янми, ім’я якої не називатимемо з міркувань безпеки, надіслала свою підтримку руху «Зла мавка». Світлини зроблені в Багані – стародавньому місті в М’янмі, яке є одним із найважливіших археологічних об’єктів у Південно-Східній Азії, відомому тисячами буддійських храмів, пагод і монастирів, багато з яких збереглися до наших днів.
Попри географічну віддаленість М’янми від України – жіночі рухи спротиву наших країн проходять схожі досвіди. Далі про дисидентів, переворот у М’янмі, хунту і її зв’язки з росією та жіночий спротив.
Хто такі дисиденти?
Дисиденти в М’янмі – це люди, які відкрито виступають проти військового режиму, організовують протести, поширюють інформацію, надають гуманітарну допомогу. Вони ризикують своїм життям, щоб боротися за справедливість та демократію в країні.
Чому вони виступають проти хунти?
За рік до початку великої війни в Україні – в лютому 2021 року в М’янмі відбувся військовий переворот, який скинув демократично обраний уряд. Це призвело до масових протестів, які були жорстоко придушені. У відповідь на насильство з’явилися збройні групи опору. Почалася громадянська війна.
Військова хунта, яка захопила владу, жорстоко переслідувала активістів, журналістів та будь-яких осіб, які виступали проти їхнього режиму.
Першими жертвами військового перевороту стали молоді активістки: 19-річна М’я Тве Тве Хаїнг, смерть якої викликала хвилю протестів по всій країні, та 19-річна Каял Сін, яку було застрелено в голову під час мітингу, коли силовики використали бойові патрони для розгону демонстрації.
Чи жертвами були лише жінки?
Ні, влада жорстоко переслідує усіх активістів. Однак, якщо чоловіки переважно заангажовані у військовий спротив, у ненасильницькому спротиві М’янми саме жінки відіграють провідну роль: організовують вуличні протести, страйки, поширюють інформацію в соцмережах, організовують гуманітарну допомогу, документують порушення прав людини. Серед відомих рухів:
- Рух громадянської непокори (CDM): Хоча CDM не є виключно жіночою організацією, жінки займають у ньому провідну роль. Медичні працівниці, вчительки, держслужбовиці та інші жінки, які відмовляються працювати під військовою хунтою.
- Мережі взаємодопомоги: Жінками створено велику кількість мереж взаємодопомоги, де вони займаються гуманітарною діяльністю, збирають кошти, допомагають постраждалим, та підтримують громади, які постраждали від дій військової хунти.
- Жіночі організації етнічних груп: Ці організації, що представляють різні етнічні меншини, такі як карени, каяни та рохінджа, активно беруть участь у ненасильницьких протестах.
Жінки цих організацій, разом з численними іншими групами та окремими особами, працюють над тим, щоб протистояти військовій хунті та відновити демократію в М’янмі.
А що росія?
росія активно підтримувала військову хунту, надаючи їй зброю та дипломатичну підтримку, що дозволило режиму зміцнитись та жорстоко придушувати опозицію. росія також має економічні інтереси в М’янмі, особливо в енергетичному секторі, і розглядає країну як стратегічного партнера в Південно-Східній Азії. Хунта М’янми, в свою чергу, підтримує російське вторгнення в Україну. Ось такі от паралелі.
