У Києві, в Офісі Кримської платформи, відкрилася виставка сучасного мистецтва «Тінь від води», присвячена 11-й річниці спротиву окупації Криму. Проєкт акцентує увагу на прихованих формах боротьби, зокрема пам’яті, яка стоїть на захисті ідентичності та дає відсіч асиміляції.
За останні три роки українці як ніколи усвідомили, що у боротьбі з ворогом – культура – це не лише спосіб збереження ідентичності, а й потужна зброя, що формує наративи, об’єднує людей і стає голосом спротиву.
«Неочевидний, невидимий опір — той, про який не розкажуть по телебаченню й не напишуть у відкритих джерелах. Ця виставка присвячена тим, хто чинить спротив асиміляції — людям, які залишаються в окупації на території Криму й намагаються зберегти свою ідентичність, мову та культуру для наступних поколінь. Це опір, що існує на рівні особистих жестів і внутрішніх рішень, опір, що живе у тіні», – зазначено в описі виставки.
Виставка об’єднує митців із Криму та всієї України, багато з яких втратили дім через окупацію, а їхні роботи стають актом солідарності. Участь митців із різних регіонів України, які досліджують власну ідентичність та культурну спадщину, свідчить про спільність травматичного досвіду та єдність у мрії побачити вільними усі окуповані території України та Крим.
«Пам’ять чинить опір забуттю й стає основою для майбутнього. Твердим ґрунтом під ногами. Для нас усіх. Ця виставка — акт памʼятання та пригадування. Вона розмикає межі між минулим і майбутнім, нагадуючи: пам’ять — це спротив, пам’ять — це зусилля, пам’ять — це нескінченна присутність навіть там, де нас хочуть стерти.
Саме вона стоїть на захисті ідентичності, дає відсіч асиміляції. Памʼятати, хто ти є. Навіть мовчки. Адже тиша теж може бути спротивом», – коментує кураторка виставки Христина Бурдим.
Експозиція охоплює живопис, інсталяції, цифрове мистецтво та перформанси, у яких митці передали особистий досвід осмислення війни, окупації, боротьби та надії.
Виставка триватиме до 30 травня, а потім буде представлена в регіонах України та країнах-партнерах.
Катя Бучацька
Чокракська чорна
2025
Цей живопис написаний фарбою, що була зроблена художницею Катею Бучацькою власноруч. Робота належить до тривалої серії монохромів, пігментами для яких слугує земля, пісок, мул з різних місцевостей України. Бучацька розпочала серію після того, як декілька українських виробництв фарби були знищені в 2022 році, і в такий спосіб — виготовляючи фарбу самостійно з пігментів тої чи іншої землі — створює свого роду маніфест означення території.
Мул з Чокракського озера, знайдений домашній резерв лікувальної грязі — це ідеальний тонкодисперсний пігмент, а також біогенна сульфідна мулиста грязь, до якої вже 11 років неможливо дістатися.
Грязеве лікування протипоказано при деяких хворобах. Наприклад, серцевих. Художниця каже: “Крим — це моя серцева недостатність. Я думаю, саме тому робити Чокракську чорну було особливо боляче”.
