Ця виставка – данина українській стійкості. Зробити видимими та почутими історії українців в тимчасовій окупації Вона показує, що опір є частиною українського ДНК – і що українці не дозволять стерти свою історію чи дозволять її оповідати комусь іншому
«Небачена сила» — це необхідна виставка. Під час мого візиту до Києва стало справжнім відкриттям побачити зблизька безліч форм спротиву окупації на тимчасово окупованих росією територіях — і їхню соціальну та мистецьку творчість. По всій Європі ми маємо зробити цей спротив видимим, щоб зрозуміти, з яким монстром бореться український народ.
Ми, українці, — крик волі й незламності. Наша суб’єктність не в кордонах, а у нашій відвазі та опорі. У контексті сучасної війни ми часто забуваємо про досвід населення під окупацією – вони теж українці, бо Україна в кожному з нас, де б ми не були. Адже ми знаємо, справа не в територіях, а в людях!
Багато уваги приділяється військовим зусиллям України та фізичній боротьбі за території. Але є ще одна війна: війна наративів, історій, ідей, символів, реальності проти ілюзій і пропаганди. І ведуть цю війну звичайні люди – зокрема ті, хто перебуває на окупованих територіях. Кількість є ключовим фактором: що більше людей бере участь, то більший головний біль для Росії.
Тимчасово окуповані території наразі – найбільш болюче місце нашої країни, люди – в найбільш жорсткіших умовах. Ми мусимо не забувати, що там українці, що їм набагато складніше, і що вони навіть в таких умовах чинять опір доступними способами. Саме тому подібна виставка є важливою – як нагадування про цю сильну і сміливу боротьбу, як підтримка – що ми разом, ми не забули про вас, і ми хочемо, щоб ви повернулись додому.
Боротьба продовжується. Наш спротив триває. І ця виставка саме про це. Про наших людей — незламних, сильних, волелюбних. Які в обличчя окупанту кажуть, щоб забирався з нашої землі, бо його тут не чекали. Діти, молодь, чоловіки, жінки, люди літнього віку — різні покоління сьогодні демонструють спротив загарбницьким амбіціям Росії. Голоси хоробрих та відданих людей, які не побоялися чинити опір окупації, мають бути почуті. Сьогодні сотні наших громадян та громадянок, що проживають в окупованому Криму, надихають своїм спротивом весь світ. Попри тиск, ймовірність бути затриманим, погрози та залякування — вони демонструють свою вірність та підтримку Україні, чекають на ЗСУ та звільнення від російського окупаційного режиму. Qırım serbest olacaq!
Я багато разів чула від художників, які пережили окупацію, що творення мистецтва під час окупації і цей досвід допоміг їм вижити і подолати цю травму. Тепер для нас це мистецтво також є свідченням злочинів окупаційного режиму. Це мистецтво є проявом громадянської позиції, і їх не можна розділити
Про збройний спротив українців знає весь світ. Про ненасильницький – ні